Картина известного художника П. Бредюк акварель «Аисты в гнезде»
Павел Федосеевич Бредюк картина «Аисты в гнезде» 1981г. Акварель 36х48см
частная коллекция.
Картина имеет сертификат
подлинности.
цена договорная
0676561387 Елена
Бредюк Павел Федосеевич родился 27.11.1936г с. Стольное Черниговской области
Украинский живописец в 1963г. окончил Ивановское художественное училище. Учился у
С. Титов, Щ. Горелов, И. Калашников.
С 1994 г член НСХУ.
На Чернігівській землі живе, без перебільшення, унікальний митець Павло Бредюк. Цей художник вважається кращим в країні з написання картин, присвячених... салу. Живописець натхненно працює й має в своїй творчій колекції незчисленну кількість робіт, які не тільки представлені в галереях і музеях багатьох міст України та Росії, а й у приватних колекціях. І сала на тих роботах ой, як багато!
Павло Бредюк працює в напрямку т. зв. «здорового реалізму» (російська школа). У написанні надає перевагу натюрмортам (звісно ж, у «фаворі» улюблений національний продукт - Авт.) та пейзажам: старі будиночки, полінниці, культурна спадщина...
Павло Феодосійович на відпочинок лишає собі дуже мало часу. Тільки за поточний рік його творча колекція поповнилася на таку кількість робіт, якої достатньо для створення персональної виставки (без урахування 30 натюрмортів із зображенням сала)!
А сила волі цього чоловіка вражає своєю непохитністю, якщо зважати на те, що майже два роки тому митець переніс на роботі... інсульт в свій день народження... Потихеньку видужав, але вже правою рукою працювати повноцінно не може, й тому, будучи правшею, пише лівою (!). Митець закоханий у свою справу й стверджує, що не зрадить їй.
Мандри та творчість
Пан Павло багато подорожує. Неодноразово бував у Криму, у Росії, зокрема в Архангельській області, де розташована мальовнича річка Пінега (притока Північної Двіни). Саме там збереглися поселення із застарілими будинками, наприклад, село Веркола, місце, де народився та жив радянський письменник Федір Абрамов - автор літературних творів про життя селян (Павлом Бредюком була написана картина могили письменника-Авт.).
У творчій колекції митця є чимало робіт із зображенням церков та храмів, наприклад, Святогорського Свято-Успенського православного чоловічого монастиря (селище Пушкінські Гори, Псковська область, Росія). Робота датується 1975 роком. Святогорський монастир відомий широкому загалу громадськості як місце поховання видатного поета Олександра Пушкіна (покоїться у родовій усипальниці з 1837 року - Авт.). Або «Церква Покрова на Нерлі» - найдосконаліший храм на Русі.
Бував неодноразово у Карелії та Грузії. Одна з робіт, написаних у Тбілісі, має назву «Храм Метехі», який стоїть біля кам'янистого берега ріки Кура (в минулому фортеця та резиденція грузинських царів - Авт).
І на Чернігівській землі теж написано безліч картин (мені були показані ті, що народилися у Менському районі - Авт.): «Хутір Булавчин» (село Миколаївка), «Хата вбивці» та «Захід сонця» (село Блистова), «Старахата» (село Синявка), «Кущ барбарису» (село Стольне). І обласний центр позував своїми пейзажами перед Павлом Федосійовичем: «Берізки на Кордівці», «Стрижень», «Ніч у Мар'їному гаю»... та багато-багато інших.
Роботи митця представлені в Чернігівському, Київському (на вулиці Хрещатик) та Хмельницькому національних музеях, у Мегіонському музеї (Ханти-Мансійський автономний округ, північ Західного Сибіру Росії), а також у багатьох приватних колекціях.
Пан Павло багаторазово брав участь у місцевих, обласних, республіканських та міжнародних мистецьких виставках. А всі п'ять персональних відбувалися тільки у рідному Чернігові.
Цікаві факти з життя
Павло Бредюк народився 27 листопада 1936 року в селі Стольне Менського району. Чоловік зберігає у своїй пам'яті багато теплих спогадів про своє дитинство та юність. Ось, наприклад, День Перемоги у травні 1945 року він згадує так: «Я біг до школи (вчився у першому класі) того ясного дня, коли все навкруги було залите сонцем. Настрій був піднесеним, і, в цей час почув людські голоси, які урочисто й гучно кричали: «Пе-ре-мо-га-а-а! Ура-а-а!»...».
Або розповідає про свою юність: «Я був загартованим парубком і мав фізично розвинуту статуру, - добре плавав, залюбки виконував вправи зі спортивної гімнастики (надавав перевагу турнику - Авт.). І от одного разу, для куражу, вирішив наздогнати вужа, який плив по річці. Що ви думаєте? Таки наздогнав. Коли я до нього підплив, плазун почав шипіти, - і я відступив, щоб не дратувати тварину».
- Павле Федосійовичу, а в армії служили?
- Так. Службу ніс у військово-транспортній авіаційній дивізії підмосковного міста Люберці (Росія). Під час перебування в лавах радянської армії займався боксом. Й два роки поспіль підтверджував звання чемпіона дивізії в особисто командній першості. За заслуги на боксерській ниві командування навіть надало мені додаткову відпустку.
А в останні тижні служби в мене була можливість підготуватися до вступних екзаменів у Іванівське художнє училище (місто Іваново, Росія). Про художню освіту я мріяв давно, і вже навіть двічі вступав до подібних закладів на Україні, але не складалося - одного разу сам покинув навчання, іншого - відрахували.
- Що ж було далі?
- Я вступив до училища й навчався п'ять років у відомих майстрів живопису, наприклад, Сергія Титова та Івана Калашникова. І на останньому курсі вже працював художником-декоратором у Іванівському музичному театрі, а після закінчення навчання за розподіленням був направлений до Іванівського обласного драматичного театру. Так, з 1963 року я одночасно був зайнятий у двох театрах.
Згодом ще довелося працювати художником на заводі чесальних машин теж у Іваново.
- Павле Федосійовичу, коли Ви повернулися на Батьківщину?
- У 1965 році. Дома й стіни гріли. Спочатку я працював у художньо-виробничих майстернях Художнього фонду СРСР. За радянських часів такі організації як Союз художників, Союз письменників. Союз композиторів були найбагатшими. Членство в такій організації вважалося ознакою престижу, - їхні представники мали багато пільг та можливостей, наприклад, відпочинку на кращих курортах. Щоправда, всіма привілеями мені скористатися не судилося, бо розпався Радянський Союз. Але моє ім'я як члена Союзу художників внесено до «Енциклопедія образотворчого мистецтва», а репродукції моїх робіт розміщені у каталогах живопису спілки художників Чернігівщини (Павло Бредюк є дійсним членом Чернігівської організації Національної спілки художників України з 1994 року. - Авт).
У Чернігові мені довелося займатися і викладацькою діяльністю в художній школі та педінституті.
Сало і мистецтво
- Чому Ви надаєте перевагу в написанні саме салу?
- Я його відчуваю. Мені легко вдається саме «український» натюрморт: сало, цибуля, часник, сулія з горілкою.
- Павле Федосійовичу, а чим є для Вас мистецтво?
- З віком людина стає мудрішою й простішою. Мистецтво ж відрізняється виключним індивідуалізмом. Гарний смак повинен бути у всьому, навіть, щоб художньо подати сало. Мистецтво - це правда життя, краса, або музика від Бога...
|
